Святий Шарбель належав до Церкви Маронітів, яка є однією з 23 східних католицьких церков, які визнають владу Папи Римського. Коли Шарбель Махлуф жив (1828-1898), тоді ще не було держави Ліван, ці землі перебували під владою Османської імперії.
Мароніти походять із Сирії. Захоплювався ними відомий американський трапіст Томас Мертон, інтелектуал, автор багатьох бестселерів, який останні 3 роки свого життя провів у … пустелі.
Сьогодні близько 4 мільйонів людей здійснюють паломництво до монастиря в Анаї, Лівані. Як почався культ і слава скромного, смиренного, мовчазного відлюдника? Дуже дивно. У Бога є способи прославити тих, хто ніколи цього не прагнув.
Святий Шарбель помер (після дев’яти днів агонії) на Святвечір, 24 грудня 1898 року. Того ж дня помер і патріарх Маронітської церкви. Співбрати пішли на похоронну службу патріарха, і поховали Шарбеля у могилі лише після повернення. Але це була незвична могила!
Сьогодні ми б сказали – колективна, а крім того земляна. Там хоронили ченців з монастиря. Це було не кладовище, як ми це знаємо з нашої традиції. Тіло розміщували на дошках без труни. Зима в ліванських горах на цій висоті дуже холодна. Навесні виявилося, що могилу затопило внаслідок відлиги, а тіло було … в грязюці. Гробницю відчинили богобоязливі послідовники Аллаха, оскільки вони були одними з перших, хто повірив у чудеса.
Таємниче сяйво над могилою
Через кілька днів після похорону Шарбеля кілька людей із сусіднього села приїхали до монастиря. Вони стверджували, що вночі, коли брати спали, з боку гробниці сяяло дивне світло. Преподобний отець Антоній не повірив у це. Однак домовився з ними, що наступного разу, коли вони побачать таємниче явище, вони дадуть йому знати про це пострілом з рушниці (у них була зброя, щоб захиститися від нападів).
Тієї ж ночі настоятеля розбудили крики та стукіт біля воріт. Виявилося, що префект поліції з Х’юли хотів зустрітись з настоятелем. Разом з трьома жандармами вони шукали злочинця, який утік. Вони були мусульманами. І вирішили ввійти, тому що побачили дивне світло, що йде від монастиря.
У таку пору було заборонено використовувати лампи, тому настоятель дуже здивувався. Світла з вікон взагалі не було! Саме з гробниці випромінювалось таємниче сяйво. Виглядало це так, ніби промінь світла, вкритий землею та снігом, намагається з великим зусиллями вийти назовні.
Жандарми були ошелешені. Вони ніколи нічого подібного не бачили! Префект наказав відкрити гробницю. Йому відмовили – попередньо потрібна була згода головного настоятеля ордену. Поліцейський вирішив повідомити про цю справу новому патріарху.
Світло з’являлось регулярно протягом 45 ночей після похорону. Через чотири місяці за згодою вищих чинів тіло Шарбеля ексгумували. Очистили від бруду та намулу. Жодних ознак розкладання не виявили. Тіло залишалося податливим і гнучким – незважаючи на умови, в яких його виявили. Із тіла виділялась дивна речовина. Масляниста рідина, яка містила частинки сироватки та крові. Це тривало кілька десятків років, аж до беатифікації.
Адаптація Тетяни Трачук
